Косовиця в розпалі
Під час погідної години косіння трави у повному розпалі. Це важка і виснажлива праця. Та нині можна не лише «махати» косами, за яких надмірно витрачається людська фізична енергія, але й застосувати механічні косарки. І тому на луках лягають запашні покоси, по яких, ніби землемери, ходять лелеки.
Ця тяжка, однак дуже важлива робота, колись перетворювалась на цілий обряд. У поле виїжджали не лише чоловіки, але й жінки з дітьми. Чоловіки обирали поміж собою найбільш вправного косаря – отамана, який керував всім процесом косовиці, і до кінця Петрівки, тобто, до початку жнив, з цією працею намагалися впоратись. Якщо робота затягувалася через якісь причини, люди починали побоюватись голодного року.
«Коси, коси, допоки роса, бо сонце пригріє – косар упріє, а коли роса додолу, то косар – додому».
“Місцеві медіа”