Археолог, який повернув Батурин з небуття: історія Володимира Коваленка і його двадцяти років розкопок гетьманської столиці

Літо 1995 року. На поле край Батурина приходить чернігівський археолог із лопатою і кількома студентами. До цього моменту двісті вісімдесят сім років на місці колишньої гетьманської столиці систематично ніхто не копав. Меншиков спалив Батурин у листопаді 1708-го так ретельно, що радянська історія віддавала перевагу взагалі про нього не згадувати. Людину, яка вирішила це змінити, звати Володимир Петрович Коваленко. За наступні два десятиліття його експедиція виніме з цієї землі тисячі артефактів – від гетьманських печаток Мазепи до решток масових поховань 1708 року. А Указом Президента 2007 року тут створять Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».

Народився Володимир Коваленко 10 квітня 1954 року в Семенівці на Чернігівщині. З восьми років родина переїхала до Чернігова – міста, з яким він повʼяже все своє життя. 1976-го закінчив історичний факультет Чернігівського педагогічного інституту імені Шевченка. Далі – Чернігівський історичний музей імені Тарновського, де він вісім років очолював відділ охорони та вивчення археологічних памʼяток. У 1983 році, у двадцять девʼять, захистив кандидатську дисертацію «Походження літописних міст Чернігово-Сіверської землі» в Інституті археології Академії наук у Києві.

З 1986 року – Чернігівський педагогічний інститут: старший викладач, доцент, завідувач кафедри. 1994–2011 роки – завідувач кафедр археології й історії України. Згодом – директор Центру археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя. Перелік його розкопок Чернігівщини – це ціла карта: давньоруський Чернігів, Новгород-Сіверський з юхнівськими шарами VII–I століть до нашої ери, Спасо-Преображенський монастир, скандинавський могильник Шестовиця X століття, Любеч Володимира Мономаха. І над усім цим – Батурин.

Те, що сталося з Батурином у 1708-му, український читач знає в загальних рисах: Мазепа переходить на бік шведів, Петро I посилає на столицю Гетьманщини сорокатисячну армію Меншикова, фортеця падає 2 листопада, починається різанина. Але до середини 1990-х конкретні масштаби знищення залишалися більше у переказах, ніж у підтвердженій археології. Меншиков спалив Батурин, Меншиков зруйнував все – це була формула, а не конкретні цифри.

Експедиція Коваленка почала перетворювати переказ на документ. Розкопки цитаделі показали точну конфігурацію укріплень гетьманського Батурина. Фундаменти Свято-Троїцького собору XVII–XVIII століть повернули в поле зору архітектурну реальність столиці. Масові поховання зафіксували тіла з сабельними й вогнепальними пораненнями – у тому числі жінок і дітей. Знайдено гетьманські печатки, зображення козаків і європейських найманців, кераміку, плінфу, зброю. Саме фактологія цих розкопок лягла в основу заяви, яку Коваленко зробив у великій англомовній статті «The Rape of Baturyn: The Archaeological Evidence», опублікованій у «Harvard Ukrainian Studies» (том 31, 2009–2010). Батурин 1708-го – не «придушення бунту», а документований акт імперського терору щодо міста, яке вибрало власну позицію.

З 2001 року експедиція стає міжнародною. Партнери з канадського боку – Канадський інститут українських студій Альбертського університету, Східноєвропейський науковий центр Торонтського університету, Наукове товариство імені Шевченка в Америці. З українського – чернігівська команда Коваленка з науковцями Юрієм Ситим і Вячеславом Скороходом. Координатор з канадського боку – Володимир Мезенцев. Директор КІУС Зенон Когут підтримував проєкт академічно й організаційно.

У 2007 році президент Віктор Ющенко підписав указ про створення Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». До 300-річчя трагедії 1708 року – у 2008-му – розгорнулася велика державна програма відновлення: реконструкція цитаделі, відбудова палацу Розумовського, Свято-Троїцької церкви. Фактологія, на якій стоїть цей заповідник, – це двадцять років праці Коваленка й тих, хто з ним працював. У лютому 2009-го Володимир Коваленко отримав орден «За заслуги» третього ступеня – за формулюванням указу, «за вагомий особистий внесок у створення Національного історико-культурного заповідника „Гетьманська столиця”».

За півтора десятка років до смерті Коваленко залишався керівником експедиції з українського боку. Писав щорічні звіти, готував публікації для гарвардських, канадських і українських видань, викладав у Чернігові. Виховав, за словами колег, «кільканадцять поколінь українських археологів». На його кафедрах виросли Юрій Ситий, Вячеслав Скороход – люди, які потім продовжили Батуринську експедицію після нього. Кредо, яким він ділився з учнями, звучало простіше за методологію: «Не тільки бігти по десяти доріжкам одночасно, але й обовʼязково бути на них першим».

Помер Володимир Петрович Коваленко 24 жовтня 2016 року в Чернігові, на 63-му році життя. Заслужений працівник освіти України, Почесний громадянин Чернігова. Його імʼя носить одна з чернігівських вулиць. Батуринська міжнародна експедиція продовжує працювати до сьогодні – уже під керівництвом Юрія Ситого і Володимира Мезенцева.

Джерела

Коваленко Володимир Петрович – Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Коваленко_Володимир_Петрович

Volodymyr Kovalenko. «The Rape of Baturyn: The Archaeological Evidence» – Harvard Ukrainian Studies, Vol. 31 (2009–2010), с. 37–78 – https://huri.harvard.edu

Чернігівський національний університет, сторінка памʼяті В. П. Коваленка – https://library.chnpu.edu.ua/volodimir-petrovich-kovalenko/

Некролог – Чернігівський обласний історичний музей ім. В. В. Тарновського – https://choim.org

Профіль Володимира Коваленка – ns-slovo.org.ua

Батуринська археологічна експедиція – pslava.info, academia.edu

Світлини: Wikimedia Commons (цитадель Батурина – Håkan Henriksson, CC BY 3.0; палац Розумовського – К. Павляк, CC BY-SA 2.5, і Андрій Романенко, CC BY-SA 4.0; фортеця, гармати, деревʼяні споруди – Віктор Полянко, CC BY-SA 3.0)

P.S. Якщо у вашому родинному архіві збереглися старі світлини Батурина, розкопок, матеріалів про експедицію чи про самого Володимира Коваленка – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot

«Наш Батурин» / «Місцеві медіа»