Хлопчик із Батурина, якого хрестив Мазепа, став генералом французької армії і шпигуном Людовіка XV

Його хрещеним батьком був гетьман Іван Мазепа. Рідний батько написав першу конституцію України. А сам він тридцять років служив французькій короні – воював, шпигував, перевозив мільйон злотих для королів і загинув від гарматного ядра у Семирічній війні. Генерал-лейтенант, кавалер ордена Святого Людовіка, граф. І народився в Батурині.

Григорій Пилипович Орлик (1702–1759) – французький генерал і таємний агент українського походження. Народився в гетьманській столиці, виріс в еміграції, служив у чотирьох арміях. У Франції відомий як Пʼєр-Грегуар, граф дʼОрлік де ла Зіска.

Григорій Орлик (номер 6) у битві під Бергеном, 1759 рік – останній бій. Public domain

Сім років у гетьманській столиці

Григорій народився 5 листопада 1702 року в Батурині – тоді столиці Козацької Гетьманщини. Місто процвітало: двадцять тисяч населення, сорок церков і каплиць, два монастирі. Тут засідала Генеральна Військова Канцелярія, тут правив гетьман Мазепа.

Батько – Пилип Орлик – був генеральним писарем при Мазепі, фактично керівником канцелярії. Мати – Ганна Герцик, дочка полтавського полковника Павла Герцика, союзника гетьмана. Хрещеним батьком маленького Григорія став сам Мазепа. У Батурині народилися і молодші діти Орликів – Михайло (1704) та Варвара.

Портрет Пилипа Орлика, батька Григорія, гетьмана в еміграції. Public domain

Восени 1708-го Мазепа перейшов на бік шведського короля Карла XII. Родина Орликів виїхала з Батурина. 13 листопада армія Меншикова зруйнувала місто і знищила все населення – від шести до семи з половиною тисяч цивільних та пʼять-шість тисяч козаків. Григорію було шість років.

Після Полтави (1709) родина втекла до Бендер в Османській імперії – разом із Карлом XII і рештками шведсько-козацької армії. Мазепа помер уже в дорозі, в Бендерах. 1710 року козацька старшина в еміграції обрала Пилипа Орлика гетьманом. Того ж року він написав документ, відомий як «Конституція Пилипа Орлика» – першу спробу конституційного устрою козацької держави.

Чотири армії за тридцять років

Перша сторінка Конституції Пилипа Орлика, 1710 рік. Public domain

Григорій виріс у еміграції. 1714 року родина переїхала до Швеції. Хлопець вступив юнкером до шведської гвардії – йому було тринадцять. Паралельно навчався в Лундському університеті: музика, філософія, латина. Далі – саксонська кавалерія (з 1721 року). 1726-го Росія вимагала екстрадиції Орликів; Григорій тікав через Австрію до Польщі, а звідти – до Франції.

З 1729 року – на службі у Людовіка XV. Спершу як таємний агент, потім як офіцер. Карʼєра тривала тридцять років: полковник (1735), бригадир (1744), власник піхотного полку Royal-Pologne (1747), маршал де камп (1748), генерал-лейтенант (1759).

Таємний агент короля

Орлик був членом Secret du Roi – таємної розвідувальної мережі Людовіка XV, яка діяла паралельно з офіційною дипломатією і часто їй суперечила.

Місії: Стамбул (1730, 1738) – переговори з турками. Крим (1732, 1734) – контакти з ханом. 1733 року – перевезення мільйона злотих і супровід колишнього короля Станіслава Лещинського з Парижа до Варшави для повторного обрання на трон. Людовік XV подарував Орлику діамантовий перстень.

1734 року Орлик таємно їздив на Гетьманщину. 1735-го запропонував Версалю створити козацький корпус у французькій армії. 1740-го – ще сміливіший план: «Козацька Січ на Рейні». Обидва проєкти не реалізували, але тридцять років Орлик представляв козацькі інтереси у Версалі і не давав Франції забути про Україну.

Він передав Вольтеру документи свого батька. Вони лягли в основу розділів «Історії Карла XII» – однієї з найвідоміших книг французького Просвітництва.

Палац Розумовського в Батурині – головна памʼятка гетьманської столиці. Public domain

Версальське весілля і загибель під Бергеном

3 грудня 1747 року Григорій Орлик одружився у Версалі з Луїзою-Елен Ле Брен де Дентевіль. Серед гостей – маркіза де Помпадур. Орлик отримав титул графа і маєток – замок Дентевіль у Шампані. Дітей у подружжя не було.

1759 рік, Семирічна війна. Орлику пʼятдесят сім, він щойно отримав звання генерал-лейтенанта. 13 листопада – бій під Бергеном. Гарматне ядро влучило йому в шию. Наступного дня він помер у Мінденні. Похований там же, у Німеччині.

Він загинув рівно через пʼятдесят один рік після руйнування Батурина – 13 листопада 1708-го і 13 листопада 1759-го.

Орден Святого Людовіка – одна з найвищих нагород Франції, яку отримав Григорій Орлик. Public domain

За життя Орлик отримав французький Хрест Святого Людовіка, шведський Орден Меча, польський Орден Білого Орла. Єдиний козацький емігрант, який дослужився до генеральського звання в європейській армії.

Джерела

– Wikipedia EN – Hryhor Orlyk
– Wikipedia FR – Grégoire Orlyk
– Encyclopedia of Ukraine – Orlyk, Hryhor
– Радіо Свобода – Григорій Орлик
– Hromadske – син гетьмана Орлика
– ArmyInform – Григорій Орлик
– Wikipedia UA – Пилип Орлик
– ZN.ua – Батуринська трагедія
– Harvard Ukrainian Studies – Orest Subtelny, Mazepists
– Ірина Дмитришин – козацька еміграція у Франції