Бетховен написав три квартети на замовлення сина останнього українського гетьмана. Замовник поставив одну умову: в кожному має звучати «народна тема». Бетховен виконав. У фіналі першого квартету звучить «Ой надворі метелиця», у тріо другого – «Слава». Ці квартети отримали назву «Розумовські» і стали одними з найвідоміших камерних творів в історії музики. А людину, яка їх замовила, у Відні знали як посла Російської імперії. У Батурині – як спадкоємця палацу. В історії музики – як мецената, без якого Бетховен звучав би інакше.
Андрій Кирилович Розумовський – дипломат, меценат, скрипаль-аматор, торбаніст. Народився 2 листопада 1752 року в Глухові, виріс у родині останнього гетьмана Кирила Розумовського. Успадкував палац у Батурині. Помер 23 вересня 1836 року у Відні.
Андрій Розумовський у молодості. Портрет Александра Росліна, 1776
Батько – останній гетьман
Кирило Григорович Розумовський, батько Андрія, став останнім гетьманом України. Його старший брат Олексій був коханцем імператриці Єлизавети. Кирило отримав гетьманську булаву у двадцять два роки, управляв Лівобережжям до 1764-го, коли Катерина II ліквідувала гетьманство. Останні роки провів у Батурині, де збудував палац за проєктом шотландця Чарлза Кемерона.
Андрій був одним із десяти дітей. Мати – Катерина Наришкіна, троюрідна сестра Єлизавети I.
Кирило Розумовський, останній гетьман України. Портрет Помпео Батоні, 1766
Скандал, який почав карʼєру
У молодості Андрій потрапив у скандал, який визначив його долю. У Петербурзі він закрутив роман із Вільгельміною Гессен-Дармштадтською – дружиною цесаревича Павла, майбутнього імператора. Коли Вільгельміна померла під час пологів у 1776 році, Катерина II знайшла любовне листування і вислала Розумовського з Петербурга. Двері двору зачинилися. Натомість відчинилися двері дипломатії.
Андрія призначили посланником до Неаполя. Потім – Копенгаген, Стокгольм. А в 1792-му – Відень, де він провів решту життя.
Скрипка, торбан і Бетховен
Розумовський грав на скрипці – вчився у самого Йозефа Гайдна, хоча лишався аматором. Але головне – він грав на торбані, українському щипковому інструменті, родичу теорби. Чотири його торбани збереглися, один – у Музеї історії мистецтва у Відні. При дворі Розумовського виступали українські співаки та бандуристи.
Десь на межі вісімнадцятого і девʼятнадцятого століть молодий Бетховен потрапив на музичний вечір у палаці Розумовського. Почалася дружба, яка тривала три десятиліття. Бетховен, за словами сучасників, почувався у князівській резиденції як удома: «Все, що він складав, репетирувалося прямо з-під пера і виконувалося бездоганно – саме так, як він хотів, і не інакше».
Людвіг ван Бетховен. Портрет Йозефа Мелера, 1804–1805
Квартети «Розумовські»
У 1808 році Розумовський заснував перший у Європі професійний струнний квартет із постійним складом і довічними контрактами. Першою скрипкою був Ігнац Шуппанціг, альтистом – Франц Вайсс, віолончелістом – Йозеф Лінке. Партію другої скрипки ділили Луї Зіна і сам Розумовський.
Приблизно у 1805–1806 роках Розумовський замовив Бетховену три струнних квартети. Умова: кожен має містити «народну тему». Бетховен працював із травня по вересень 1806-го. Результат – Op. 59 No. 1, No. 2 і No. 3, відомі як «Квартети Розумовського».
У фіналі першого квартету звучить мелодія, яку англомовна традиція називає «Ах, талан ли мой», а українська – «Ой надворі метелиця». У тріо другого – тема «Слава», ту саму мелодію пізніше використали Мусоргський у «Борисі Годунові» і Чайковський у «Мазепі».
Сучасники зустріли квартети з нерозумінням. Музиканти сміялися, вважаючи, що Бетховен жартує. Віолончеліст під час першого прочитання кинув ноти на підлогу. Бетховен відповів: «Це не для вас, а для пізнішої епохи». Мав рацію – сьогодні квартети Op. 59 входять до золотого фонду камерної музики.
Окрім квартетів, Бетховен присвятив Розумовському і князю Лобковіцу Пʼяту та Шосту симфонії.
Пожежа
31 грудня 1814 року Розумовський влаштував бал для сімсот гостей у своєму віденському палаці. Головним гостем мав бути цар Олександр I – тривав Віденський конгрес, і Розумовський був головним переговорником Росії щодо польського питання. Для балу збудували тимчасову залу, опалювану від димоходу палацу.
Гості розʼїхалися. Під ранок димохід перегрівся, і пожежа охопила палац. Згоріла колекція картин, скульптури Антоніо Канови, килими, гобелени. Розумовського знайшли на лаві в саду – приголомшеного, загорнутого в соболі.
Палац Розумовського у Відні (Palais Rasumofsky)
Цар обіцяв позику у сімсот тисяч флоринів на відновлення, але, за деякими свідченнями, так і не виконав обіцянку. Квартет Шуппанціга розпустили. Розумовський замкнувся.
Останні роки
Після пожежі Розумовський жив у Відні у затвірництві. Палац у Батурині, успадкований від батька у 1803 році, він відвідував рідко – востаннє у 1819-му. Бетховен помер у 1827-му, Розумовський пережив його на девʼять років.
Помер 23 вересня 1836 року. У Відні на його честь названа вулиця – Rasumofskygasse (з 1862 року). У Батурині палац його батька реставрували у 2003–2008 роках. З 2012-го там проводять музичний фестиваль-конкурс молодих виконавців імені Андрія Розумовського.
Палац Розумовського у Батурині, реставрація 2003–2008
Джерела
– Andrey Razumovsky – Wikipedia (EN)
– String Quartets Op. 59 – Wikipedia
– Ferraguto M. Beethoven a la moujik // JAMS, 2014
– Beethoven and Count Razumovsky – Popular Beethoven
– Палац Розумовського (Батурин) – Вікіпедія
– Palais Rasumofsky – Wikipedia
– Покровителем Бетховена був українець – Novynarnia
– Родина Розумовських і композитори – mus.art.co.ua
– Бетховен і Розумовський – Радіо Свобода
– Schuppanzigh Quartet – Wikipedia
Світлини: Wikimedia Commons (public domain, CC0, CC BY-SA 3.0)
«Наш Батурин» / «Місцеві Медіа»
P.S. Шановні читачі, якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Батурина чи будь-яких населених пунктів нашої громади – надсилайте їх на наш Telegram-бот: https://t.me/mmedia_addnews_bot. Залишайте короткий опис і приблизну дату зйомки. Публікуватимемо й нагадуватимемо про історію рідного краю.